Чому знову так, як не вперше, мають нас за ніц і за ніщо будуть мати після цих, вкотре нами зневірених виборів? Ніби все гладко і законно є і законно буде. Але чому знову хробак недовіри точить серце: обдурять?.. Невже знову? Невже це може бути правдою? І невже ми колись, згадавши репетицію осені 2004-го, спроможемося на більше?! Отже, про вибори... Про існуючу систему влади, яку називають демократією, яку я колись називав партократією, а тепер хочу назвати бидлократією.
Чому бидлократією, адже ще є такі проміжні етапи, як олігархократія чи охлократія (що це таке, пошукайте в інтернеті)?
Невже ми є бидлом, слухняною худобою?
Суть не тільки в тому, чи бидлом є ті, ким керують, а й у тому, чи не є бидлом і ті, хто нами керує.
Але якщо представники закордонних, російських спецслужб, у тому числі ФСБешне крило СБУшних служб поводяться з нами як зі статистами, як ляльководи з маріонетками (хоча б на прикладі поводження і зомбування з горезвісними керівниками нашої держави чи того, як зневажають наших істориків), то чому би нам не зробити критичний висновок і не обрати, ніби іронічно, одне із двох: 1) здаваймося, бо ми того варті; 2) не здаймося, бо вони того не варті.
А може, інше — щодо тих безпардонних, котрі поводяться як слони в посудній лавці: 3) нащо їх перемагати, якщо їх і так шляк трафить у вигляді китайського перелому або прийдешньої внутрішньої російської прострації, спонсорованої закордонними, американськими нафтодоларами.
Росія впаде. Ми сприймаємо це як доконаний у майбутньому факт. Але чи спроможні ми вгледіти далі свого носа? Для нас завше найбільшою проблемою є та, що ближча до нас. Хоча серйозніша криється в тому, чи не задавить нас падаюча Рассія китайсько-азіатською ордою? Адже тоді такий далекий понадмільярдний Китай стане майже сусідом України. Адже знищуючи безпосередньо суперника чи бажаючи йому подумки загибелі, чи думаємо ми про те, що ще незнані, незвідані проблеми суперника у мить його загибелі ми переберемо на себе. Адже — у першому тисячолітті Русь, знищивши хазар, раділа, але...
Але чи не це породило появу, а потім прихід небачених-негаданих диких татаро-монголів? І чи не спричинить такий радісний, невдовзі сам собою здійсненний крах, занепад, руїна Рассії появу, становлення такого ворога, якому могла б протистояти тільки та ж Рассія?
Чи буде тоді для нас радістю занепад ненависної Рассії, якщо з боку її просторів прийде зовсім не братня, а ще більш ненависна не татаро-монгольська, а китає-азійська орда?!!
І не зможемо ми тоді протистояти своїми відважними мільйонами українців їхнім обважнілим мільярдам, що будуть знати лиш напрямок руху та єдину ціль — територію для розмноження та проживання! І облиште міжнародні угоди, гарантії — це умовності, котрими в певний момент можуть грубо знехтувати.
А тому, чи ми у своїй сімейній, вуличній, хуторянській державотворчій політиці задумуємось: а що може статися після того, як станеться із нашими сусідами те, чого ми так хочемо, щоб воно сталося?
Є багато жалів наших, котрим ніхто, навіть ми самі, зарадити неспроможні.
Жаль перший: ми не знаємо міри. Ні соціальної, ні політичної, ні інформаційної, ні ідеологічної. Нам жаль нас самих не тому, що ми розуміємо, чому, а тільки тому, що жаль.
Жаль другий: ніхто нас не пожаліє так, як ми пожаліємо себе самі. Але ми спроможні жаліти себе більше, аніж критично ставитись до самих себе.
І жаль третій, але неостаточний: ніякий жаль — ні блакитний, ні жовтий, ні різноколірно-партійний нам не допоможе, якщо ми не станемо вищі понад власний жаль.
Читать далее
с. Шибалин
Бережанського р-ну Тернопільської обл.,
ще сільський голова сіл Шибалин та Комарівка
Василь ПАВУК
Из редакционной почты газеты "2000" http://2000.net.ua/2000/svoboda-slova/sotsium/69336
Справка.
Павук Василь Генадієвич, 1967 року народження, член Всеукраїнського об'єднання "Свобода", освіта базова вища.
Население с.Шибалин 1 359, с. Комарівка 220 человек.
